Початок навчального року — особливий період у житті кожного першокласника. Нове середовище, нові знайомства, перші шкільні правила, перші успіхи й хвилювання… Саме в ці дні надзвичайно важливо, щоб поруч із дитиною був учитель, здатний не лише навчати, а й підтримати, зрозуміти, допомогти адаптуватися та створити простір, у якому хочеться пізнавати, спілкуватися і зростати.

Упродовж перших днів вересня 2026 року здобувачі освіти груп 41-Ш, 42-Ш та 31-Ш(б) Комунального закладу вищої освіти «Вінницький гуманітарно-педагогічний коледж» проходили педагогічну практику «Перші дні дитини в школі».

До практичної підготовки було залучено 50 здобувачів освіти, які працювали у підгрупах під керівництвом викладачів-методистів коледжу. Програма практики була побудована так, щоб майбутні вчителі не лише опрацьовували теоретичні та нормативно-методичні матеріали, а й знайомилися з реальним досвідом педагогів-практиків, аналізували сучасні освітні програми, педагогічні ситуації та способи організації перших шкільних днів.

Однією з перших професійних зустрічей стало спілкування з Олександром Безщаснюком, учителем Вінницької гімназії № 24, учасником Всеукраїнської серпневої конференції. Разом зі здобувачами освіти було обговорено різні сценарії проведення Свята знань, особливості організації початку нового навчального року та зміст першого уроку «Мова гідності».

У центрі уваги майбутніх педагогів опинилися питання формування культури поваги до людської гідності, усвідомлення цінності багатоманіття, використання безбар’єрної та недискримінаційної мови, створення безпечного, дружнього та інклюзивного освітнього середовища. Такий підхід дозволив здобувачам освіти по-новому поглянути на перший урок — не просто як на традиційний початок навчального року, а як на важливу можливість говорити з дітьми про людяність, взаємоповагу та прийняття.

Наступним етапом практики стало професійне спілкування з Олесею Василівною Братущик, учителькою 1-го класу Вінницької гуманітарної початкової школи № 25. Майбутні вчителі отримали можливість ознайомитися з практичними аспектами організації роботи з першокласниками, особливостями їх входження у новий колектив та способами педагогічної підтримки дітей у перші дні шкільного життя.

Зустріч ще раз нагадала майбутнім педагогам про надзвичайно важливий принцип: кожна дитина приходить до школи зі своїм досвідом, характером, можливостями та власним темпом розвитку. Тому завдання сучасного вчителя полягає не у порівнянні дітей між собою, а у створенні умов, за яких кожен школяр зможе відчути власний поступ і пережити ситуацію успіху.

Особливо цінним стало знайомство з досвідом педагогів закладів освіти Лука-Мелешківської територіальної громади. Здобувачі освіти опрацювали відео- та презентаційні матеріали Наталії Миколаївни Завальнюк, учительки початкових класів КЗ «Яришівська гімназія Лука-Мелешківської сільської ради», та Тетяни Олександрівни Сауляк, учительки початкових класів КЗ «Лука-Мелешківський ліцей». Належність педагогинь до відповідних закладів підтверджується також відкритими освітніми ресурсами.

Надзвичайно змістовним виявився досвід Наталії Миколаївни Завальнюк, у центрі якого — психологічно комфортне входження першокласника у шкільне життя. Педагогиня наголошує: адаптація дитини до школи починається не 1 вересня. Дитячий садок і школа образно постають двома берегами, а міст між ними створюють спільними зусиллями вихователь, учитель, батьки й сама дитина.

Особливо теплою і педагогічно цінною стала представлена Наталією Миколаївною ідея «Батьківські ручки — я поруч». Її сутність полягає у збереженні для першокласника емоційного зв’язку з родиною навіть тоді, коли батьки фізично не перебувають поруч. Адже формування самостійності не повинно відбуватися через різке руйнування природної дитячої прив’язаності. Навпаки, відчуття любові, прийняття й підтримки допомагає дитині впевненіше робити перші самостійні кроки.

Важливим компонентом представленого досвіду стала й організація освітнього простору класу. Простір, на переконання педагога, також виховує. Дитина, переступивши поріг класу, має відразу відчути: «Тут мені раді». Шкільне середовище повинно давати можливість бачити, рухатися, вибирати, спілкуватися, працювати, відпочивати й, найголовніше, — залишатися собою.

Не менш корисним став відеодосвід Тетяни Олександрівни Сауляк. Педагогиня продемонструвала практичні форми роботи, спрямовані на зниження напруження та тривожності дітей у перший тиждень навчання, формування довіри й позитивного ставлення до школи. Саме перший тиждень вона розглядає як особливий період адаптації, коли педагогові важливо допомогти дитині переконатися, що школа — це безпечно, комфортно та цікаво.

Серед представлених практичних інструментів — ранкові зустрічі, вправи на розпізнавання та називання власних емоцій, спільне створення позитивного настрою, командні активності, розподіл невеликих доручень і різноманітні форми взаємодії, що допомагають дітям швидше познайомитися одне з одним та відчути себе частиною класної спільноти.

Особливий інтерес викликав досвід Оксани Іванівни Гуменюк, учительки початкових класів КЗ «Хижинецький ліцей», яка представила власне бачення співпраці з родинами першокласників у період їх адаптації до школи. Центральною ідеєю представленого досвіду стало створення єдиного психологічно комфортного простору «сім’я — школа», покликаного зменшити рівень стресу дитини та допомогти їй поступово й упевнено пристосуватися до нових умов навчання.

У матеріалах було продемонстровано цілу систему взаємодії з батьками: від першого неформального знайомства «Кава з учителькою», організаційних зустрічей і знайомства родин з особливостями Нової української школи — до суботніх зустрічей, індивідуального спілкування, роботи в батьківських чатах та спільного пошуку шляхів подолання дитячої тривожності й невпевненості. Цікавими для здобувачів освіти стали інтерактивні форми роботи з дорослими — гра «Павутинка», «Склянка емоцій», листівки-передбачення та символічні «зарядні» листівки для першого шкільного дня.

Значну увагу педагоги громади приділяють і тим реальним труднощам, які можуть супроводжувати перші дні дитини у школі: надмірній руховій активності, фізіологічним та емоційним реакціям, сльозам, невпевненості, труднощам у спілкуванні та можливим конфліктним ситуаціям. Особливо тепло майбутні педагоги сприйняли ідею «Батьківські ручки: я поруч» — своєрідний емоційний місточок між домом і школою, який допомагає першокласникові відчувати підтримку найрідніших людей навіть у новому для нього середовищі.

Досвід педагогів Лука-Мелешківської територіальної громади переконливо засвідчив: успішна адаптація першокласника — це результат не окремої дії вчителя, а системної співпраці школи, родини та самої дитини. Відкритість, доброзичливість, уважність до емоційного стану школяра та готовність дорослих діяти разом перетворюють перші дні навчання з випробування на захопливий початок нового етапу життя.

Особливе місце у програмі практики посіла тема емоційної адаптації першокласників. Здобувачі освіти аналізували можливі труднощі перших тижнів перебування у школі, причини дитячої тривожності, способи налагодження взаємодії у класному колективі та методи підтримки дітей, яким складніше пристосуватися до нових умов.

Майбутні вчителі переконалися, що за зовні простими проявами — мовчазністю, надмірною рухливістю, небажанням залишатися без батьків, сльозами чи труднощами у спілкуванні — можуть стояти абсолютно різні переживання дитини. Саме тому педагогові необхідно не поспішати з оцінюванням поведінки, а намагатися зрозуміти її причину та знайти відповідний спосіб підтримки.

Окремий акцент було зроблено на педагогіці партнерства та роботі з батьками. Здобувачі освіти обговорювали, як вибудувати довірливу комунікацію між учителем і родиною, як коректно говорити про труднощі дитини, не перетворюючи розмову на перелік претензій, та як залучити батьків до спільного пошуку рішень.

Адже родина і школа не повинні перебувати по різні боки освітнього процесу. Для першокласника надзвичайно важливо бачити, що значущі для нього дорослі довіряють одне одному, діють узгоджено та разом допомагають йому долати труднощі.

Наступний змістовний блок практики був присвячений сучасним освітнім моделям і програмам.

Професійним досвідом зі здобувачами освіти поділилася Тетяна Анатоліївна Шафранова, учителька 1-го класу Вінницької гуманітарної початкової школи № 25, яка представила особливості роботи за програмою ОДМ.

Майбутні педагоги мали змогу порівняти традиційні підходи до організації навчання з моделлю, у якій значно більша увага приділяється інтеграції знань, активній участі дитини, дослідницькій діяльності, навчанню через власний досвід та формуванню компетентностей, необхідних дитині не лише у школі, а й у подальшому житті.

У центрі такої освіти — дитина, яка не просто запам’ятовує готову інформацію, а досліджує, ставить запитання, мислить, взаємодіє, створює і вчиться застосовувати здобуті знання.

Ще один цікавий досвід представила Ольга Золоташко, учителька 1-А класу Вінницького ліцею № 12, ознайомивши учасників практики з тим, як проходять перші шкільні дні в межах освітнього проєкту «Світ чекає крилатих».

Здобувачі освіти побачили можливості діяльнісного підходу, за якого першокласник є активним учасником освітнього процесу. Навчання організовується через практичну діяльність, дослідження, спілкування, творчі завдання, взаємодію та ситуації, у яких дитина може самостійно відкривати нове.

Особливий інтерес викликали представлені фотоматеріали з життя першокласників: дитячі роботи, творчі завдання, командна діяльність, елементи дослідницької роботи й навчальні ситуації, у яких знання перестають бути абстрактними та перетворюються на особистий досвід дитини.

Практика продемонструвала й те, наскільки важливою складовою сучасної початкової освіти стають цифрові інструменти.

Здобувачі освіти знайомилися з можливостями цифрової освітньої екосистеми «Мрія», аналізували ресурси для педагогів, учнів і батьків, можливості використання цифрового контенту, електронної взаємодії, підтримки навчального процесу та комунікації між його учасниками.

Під час презентацій також використовувалися сучасні цифрові засоби візуалізації, зокрема Prezi, інтерактивні матеріали та авторські презентації. Це дало змогу майбутнім учителям не лише отримати нову інформацію, а й побачити приклади того, як цифрові технології можуть працювати на педагогічну мету, а не бути самоціллю.

Важливо, що упродовж практики здобувачі освіти залишалися не пасивними слухачами, а активними учасниками професійної взаємодії.

Вони аналізували різні сценарії проведення Дня знань, готували запитання до педагогів-практиків, досліджували особливості адаптації першокласників, опрацьовували нормативні та методичні матеріали, обговорювали питання інклюзивної культури й безбар’єрності, виконували творчі та професійно орієнтовані завдання.

Значна частина роботи проходила у форматі онлайн-зустрічей, презентацій, обговорень та обміну думками. Такий формат дозволив об’єднати викладачів-методистів коледжу, педагогів-практиків і здобувачів освіти у єдиний професійний простір, у якому можна було не просто почути досвід колеги, а поставити запитання, порівняти різні педагогічні рішення та сформувати власне ставлення до них.

Окрему увагу майбутні вчителі приділяли питанням інклюзивної культури сучасної школи. Адже справді комфортне освітнє середовище — це простір, у якому різність дітей не сприймається як проблема, а визнається природною складовою шкільного життя.

Майбутньому педагогу важливо навчитися бачити передусім дитину, а не її труднощі чи особливості, створювати умови для участі кожного учня у спільній діяльності та підтримувати атмосферу взаємоповаги, прийняття й співпраці.

Завершальним етапом стало підбиття підсумків педагогічної практики «Перші дні дитини в школі». Здобувачі освіти представляли результати виконаної роботи, ділилися власними професійними спостереженнями, аналізували отриманий досвід та визначали педагогічні ідеї, які хотіли б використати у своїй майбутній діяльності.

Кілька насичених днів вкотре довели: педагогічна практика — це значно більше, ніж виконання передбачених програмою завдань.

Це можливість побачити живу професію, почути досвід учителя, поставити запитання, співвіднести теорію з реальною шкільною практикою, спробувати мислити педагогічними категоріями та поступово формувати власний професійний стиль.

І, мабуть, один із найважливіших висновків цієї практики полягає в тому, що перші дні дитини у школі — це не просто початок навчального року.

Саме в цей час формується перше ставлення дитини до школи, учителя, однокласників, навчання і до самої себе як школяра.

Від того, якими будуть ці перші враження, значною мірою залежить подальше бажання дитини пізнавати світ, ставити запитання, спілкуватися, долати труднощі та вірити у власні сили.

Тому сучасний учитель — це не лише носій знань.

Це людина, яка вміє почути, підтримати, зацікавити, створити атмосферу довіри, побачити індивідуальність кожної дитини та допомогти їй відчути:

«Школа — це місце, де на мене чекають, де мене приймають і де я можу бути собою».

Педагогічна практика «Перші дні дитини в школі» стала ще одним важливим кроком у професійному становленні майбутніх учителів, поєднавши академічну підготовку здобувачів освіти з досвідом сучасної української школи, живим професійним спілкуванням, творчістю та педагогічною рефлексією.

Щиро дякуємо керівництву, педагогам закладів загальної середньої освіти, які поділилися своїм досвідом, викладачам-методистам коледжу, організаторам практики та всім її учасникам за відкритість до професійного діалогу, співпрацю, натхнення та спільну працю заради майбутнього української освіти!